Трагедія на дві дії - "Ромео і Джульєтта"

Ви думаєте що буде нудно... думаєте що на Вас чекає заїжджена класика... плачі, соплі, нагнітаюча обстановка, всі вмирають, бррр... думаєте ну що ще можна зіграти не зіграного в тому Шекспірі...
Приблизно з такими думками я йшла на виставу, але цікавість і любов до театру взяли таки верх. Цікавість була ще й в тому щоб порівняти виконання Київським театром і нашим, Франківським.
Відразу скажу, що порівняльну характеристику писати тут я не буду. Хочете порівнянь, зрівнювань і зважувань - підіть, самі все побачте до дрібничок і деталей і порівнюйте собі на здоров'ячко.
Я ж скажу, що піти варто. Хай навіть Вашою метою на початку буде оте порівняння. Не пожалкуєте. Дві години емоцій Вам забезпечені. До самого завершення вистави Ви не знатимете чи змінив режисер написане Шекспіром.
Улюблені актори, знані цитати і музика - як невід'ємна складова вечора.
Обожнюю наш театр за його атмосферу, пронизану теплом акторів і вдячністю глядачів, при будь якій заповненості залу, всі дружньо встають і плескають-плескають-плескають.

Гарних театральних вражень!

(опубліковано на Rest.if.ua)

Трагікомедія Марії Ладо "Дуже проста історія".

Багато відгуків чула про виставу "Дуже проста історія",

і всі вони закінчувались приблизно одним "к-л-а-с-н-а!",

після перегляду, я з ентузіазмом рекомендую виставу всім тим хто ще її не бачив,

і мій відгук закінчується тим самим: "к-л-а-с-н-а!".

Ця "Дуже проста історія" зовсім з непростих. В сюжеті майстерно переплетена і трагедія і комедія. Стиль мюзиклу і яскраві костюми тільки підсилюють ключові моменти вистави. Сила слова, думки, відношення людей один до одного, тваринки які заговорили і переймаються філософськими та буденними проблемами.

Серед персонажів не можна виділити головних і другорядних, бо всі вони важливі, доповнюють одні одних, чим і тримають увагу глядача прикутою до сцени.

Найталановитіше, не можу щоб не відмітити, була зіграна роль півня, артистом театру  Олексієм Гнатковським. Міміка актора, вигуки, і повадки інтелігентного півня, причарували публіку до його персони, і тим самим забезпечили аудиторію на багато ролей вперед, по залі пішов шепіт: "... а Ви були на "Занадто одруженому таксисті" там він грає, треба піти..."

Театр став модним. Чи це пов'язано з влучним підбором репертуару, оновленням колективу, зміною керівництва, чи люди в нашому місті скучили за мистецтвом слова і міміки, важко сказати, але похід в театр це уже не щось примусове, а добровільне і охоче відвідування.

(опубліковано на Rest.if.ua)

Після дощового тижня і не вірилось що погода буде сприятливою для вело дійства, але обіцянки потрібно виконувати, тим паче коли ці обіцянки перед самим собою, та ще й прогнозують буди активно-насиченими і культурно-пізнавальними.

Першим здивуванням по приїзді була малонаселеність території табору. Минулорічного розмаху, шуму-гаму, пляшок і похитуючись від алкогольного сп'яніння тіл і сліду не було. Хоча моє враження формувалось на основі одного дня і то до-вечірнього періоду.

Поки крос-кантрійники оглядали трасу, міряли висоту підйомів, кам'янистість спусків, надійність сільських воріт і ширину струмків решта фестивальників ліниво засмагали на сонечку, купались, варили кашу в казані, або просто прогулювались свіженько заасфальтованою дорогою села, а мене манила ґрунтова дорога яка змійкою ховалась між горами попід річкою, і наче в доганяйки гралась з вузькоколійкою, по якій замість Карпатського трамвайчика в той день їздили з вітерцем раритетні дрезини на яких вуйки щось там перевозили.

Кінцевого пункту вузькоколійного шляху мені так і не вдалось побачити, надто далеко від місця табору він тягнеться, але казкові краєвиди були довкола, і водоспад над яким будується міст, мало чим поступається Яремчанському, злегка окультурений спусковими сходинками, але такий природній і по справжньому гірський.

З масою вражень, можна було повертатись до змагань по крос-кантрі. Як уже у нас повелось, дійство добряче затягнулось, а сонечко обпікало. Так як "Велотабір Мізунська Zвигода" всеукраїнський захід учасники очікувались з різних куточків України, але можливо через те що п'ятниця, на старті зібралось аж 11 учасників в групі "Еліта" і 10 в групі "Юніори", дівчата цього року не змагались.

Як їхали додому, почали монтувати великий тент (мабуть для вечірнього відео-перегляду) і потрішки люди з наметами в охапку підтягувались до мальовничих просторів фестивалю.

фоти є на Resti