You are viewing alfavita

Previous Entry | Next Entry

spring
Хоть це буває доволі рідко, але сьогодні Ти прийшов до мене... Сів на краєчку мого ліжка і дивився як я сплю... Легенько так і бережно присів щоб не розбудити мене... І не мигаючи, навіть здається не дихаючи, дивився, дивився і тільки посміхався своїм думкам... А я спала і не підозрювала, що Ти так близько, що Ти зовсім поряд, що зігріваєш своїм теплом і усмішкою мій сон... А снилось мені що Ти поряд, і що так було завжди, що навкруги ніби біле марево і ми удвох, Ти і я... Я і Ти...
Ми були поруч, Ти тримаєш мою руку і я відчуваю як Твоє тепло передається мені від пальців рук і розходиться по всьому тілу... тепло і любов, любов читається в очах, маленькими такими ледь вловимими вогниками, і посмішкою, що завше зігріває мій сон... Ми разом дивились на світ, на те що нас оточує, на велич природи, помпезність гір за горизонтом, жовто-гарячі дерева які кривою вереничкою охороняють дорогу яка веде кудись, кудись туди де нас ще немає але ми там скоро будем, адже саме туди ми налаштовані дійти.... дивились на річку яка поспішала до моря, щоб побачити більше, і знали що десь в тому керунку дійсно є море... море людських емоцій, рослинності і вологості... дивились, дивились і десь в незвіданих куточках свідомості поселялась солодка мить відчуття щастя... чуть терпкого, але такого бажаного і довгоочікуваного... Ти поряд, заворожуюче і хвилююче...

Кімната... і Ти, тихесенько посміхаєшся очима і дивишся, дивишся...


Але це всього лиш знову тільки сон, сон що балансує між реальністю і морфейною видумкою...